У сучасному суспільстві дедалі частіше говорять про те, що правопорушникам потрібні не лише покарання, а й можливості для реабілітації та повернення до повноцінного життя. Одним із таких інструментів є громадські роботи, які набувають все більшого поширення в Україні. Це особливо актуально для осіб, які перебувають на замісній підтримувальній терапії (ЗПТ) — зокрема для тих, хто має досвід вживання психоактивних речовин.

Сьогодні ми розповідаємо історію людини, для якої громадські роботи стали переломним моментом.

Олександрові — 41 рік. Він мешкає в одному з селищ Київщини та вже кілька років проходить замісну терапію, що допомагає йому долати наслідки опіоїдної залежності. У минулому Олександр відбував покарання у місцях позбавлення волі. У 2024 році суд вирішив замінити йому обмеження волі на м’якший вид покарання — 240 годин громадських робіт.

Так Олександр почав працювати у комунальному підприємстві Гатненської сільської ради «ВІТА». Його обов’язки включали прибирання територій, фарбування лавок, допомогу у благоустрої громади. Звичайна, на перший погляд, робота — але з великим значенням.

Щоденна праця, спілкування з колегами та усвідомлення своєї корисності стали для чоловіка важливою психологічною підтримкою. Громадські роботи не лише доповнили дію замісної терапії, а й допомогли Олександру знайти моральну рівновагу.

Сьогодні Олександр — не просто людина, що виконує рішення суду. Він став частиною колективу, отримав повагу і, що найголовніше — пропозицію офіційного працевлаштування у комунальному підприємстві.

Його історія — яскравий приклад того, як гуманний підхід до правопорушників здатен змінити життя. Громадські роботи можуть і повинні бути не лише формою покарання, а й дієвим механізмом реабілітації, соціалізації та мотивації до позитивних змін.