Пробаційний нагляд – вид кримінального покарання, що передбачає обмеження прав і свобод засудженого без ізоляції від суспільства. Такий різновид відповідальності – альтернатива неволі, що полегшує завдання з ресоціалізації правопорушників. Про тривалий шлях впровадження цієї практики в Україні багато знає очільниця Київського райвідділу філії держустанови Центр пробації в Одеській області Наталія Калугіна.

«Виправна система колись мала значну все-таки каральну компоненту. Був час, коли тут менше дбали про справжнє реальне виправлення, про шанс людини до нового життя. Нині ми вже ближче до своєрідного партнерства, що дає засудженому нову якість мотивації до особистісних змін – без озлоблення на державу чи суспільство. Зараз триває гуманізація такої практики, як кримінальне покарання без перебування за гратами. Хоч особа й переступила закон, порушила чужі права, когось образила, але ми поступово переходимо у іншу навіть цивілізаційну якість як служба так і наші громади. Власне, саме уникнення позбавлення волі допомагає людині таки знайти корінь власної проблеми в собі і спільно з нами спробувати змінити своє можливе похмуре майбутнє. Це і є зміни, котрі відбуваються завдяки сучасній пробації упродовж останніх років», – зауважує Наталія Валеріївна.

Пані Наталія уточнює, що основний ключ тут та підхід, це акцент на соціально-виховній роботі, причому суто індивідуальний.

«Колись ми мали клієнта ставити у жорсткі межі, вказати, що саме слід йому робити, а що – категорично ні. Зараз діє гнучкіша система. Зокрема і завдяки залученню волонтерів, державних і недержавних організацій, які помагають боротися й долати залежності підопічних – наркоманію та алкоголізм, тютюнопаління, вирішують спектр різних їхніх проблем, навіть побутових. Приміром, отримання спадщини, аспекти паспортизації. Так ми практично допомагаємо в цьому їм, чого раніше не було. Тому і люди до нас тоді ставилися дещо інакше – як до бездушних механічних функціонерів, яких здебільшого турбує відмітився ти у них, чи ні. Нині це більше схоже на співпрацю, партнерство», – керівниця райвідділку пробації окреслює еволюцію, що відбулася в системі.

Пробаційники докладно пояснюють клієнтам, що очікують від них, яких результатів і змін у поведінці, сприйнятті себе у соціумі. Фахівці наполегливо, але не агресивно підштовхують таких засуджених до дій, які змушують переосмислити навіть ставлення до майбутнього, що це саме їх робота й зусилля, пенітенціарії ж – тільки помічники.

«Дуже надихають люди, які спеціально приходять після завершення іспитових термінів, і немов про якусь власну перемогу, розповідають про нещодавнє працевлаштування, про лад у родині, який нарешті настав. Приємно, що нас впізнають і не ходять з камінцем за спиною щодо служби. Вважаю успіхом, якщо особа до нас не повертається знову, як клієнт пробаційного нагляду», – переконана Наталія Калугіна.

Війна теж вплинула на роботу одеської пробації.

«Місто потерпає від постійних обстрілів – страшних і руйнівних. Клієнти сумлінно приходять до нас на 8-му ранку, й коли лунає сигнал тривоги, ми разом сидимо у безпечному місці та чекаємо на відбій. Щойно небезпека минає, оговтуємося і далі працюємо, бо віримо – Україна переможе!», – змальовує пересічну картину воєнного буття пробації в Одесі Наталія Калугіна.