🧔👱♀️Міжнародні інституції розглядають гендерне питання як одне з пріоритетів розвитку людства: міжнародні організації зосереджені на гендерній її не лише з точки зору соціальної справедливості, а й розглядають рівність як ресурс соціально-економічного розвитку.
Як свідчать численні дослідження, прояви ґендерної нерівності в соціально-економічній сфері мають негативні наслідки для добробуту та соціального розвитку всього суспільства, оскільки знижують можливість економічного зростання на основі ефективного використання людських ресурсів. Тож країни з високим рівнем життя – це переважно країни, де рівність прав та можливостей жінок і чоловіків є засадничою складовою сприйняття світу, а жінки у повній мірі мають доступ до прийняття управлінських рішень на самому високому рівні державного управління. До прикладу: найбільших успіхів у жіночому представництві у владі досягнуто в Швеції, де становище жінок історично вирізнялось у кращий бік на фоні інших країн, шведські політикині складають близько5️⃣0️⃣ % уряду, що збігається зі статевим розподілом у населенні.
Попри декларовану орієнтацію України на гендерну рівність та глибокі євроінтеграційні процеси, сфери діяльності українських підприємств, установ і організацій досі можна поділити на умовно «чоловічі»🧔 та умовно «жіночі»👱♀️.
Беручи до уваги дані Державної служби статистики України можна зробити такі висновки:
✅ Рівень зайнятості жінок внаслідок кризи знизився з 53% 2019 року до 51,2% 2020 року.
✅ Хоча жінки складають майже половину працюючого населення України, вони обіймають найвищі посади лише у 27% підприємств/установ/організацій.
✅ Частка керівниць зменшується зі зростанням розміру підприємства. Винятки — освіта, медицина, держуправління й адміністративне обслуговування, а також інформаційні технології (ІТ).
✅ Найчастіше жінки керують підприємствами у сфері освіти, торгівлі, туризму та краси. Найрідше — видобувними та заготівельними підприємствами, а також підприємствами з виробництва устаткування і металевих виробів.
✅ У різних областях жінки керують майже однаковою часткою підприємств — 20-30%. Порівняно вища частка керівниць у південно-східних областях (26-28%).
✅ Найбільше керівниць — 77,5% — у комунальних організаціях (це, приміром, лікарні, дитсадки, парки тощо) та профспілкових організаціях — 61,6%. Найменше керівниць у релігійних організаціях (4,6%) та на казенних підприємствах (3,1%).
Але, незважаючи на тенденцію поділу професій на «чоловічі» та «жіночі» і віднесення професійної діяльності в пенітенціарній системі до потенційно-небезпечних, в органах пробації жінки представлені на керівних посадах та мають доступ до прийняття управлінських рішень:
📌 У Центрі пробації 33,3 % керівних посад (заступниці директора Центру пробації) обіймають жінки.
📌 Жінки очолюють окремі структурні підрозділи Центру пробації (начальниці відділів/секторів) — 47,6 %.
📌 Із 24 обласних філій Центру пробації – 9 (37,5%) очолюють жінки.
Тож, статистика свідчить, що у процесі підбору і добору кадрів, забезпечення рівних прав чоловіків та жінок у доступі до прийняття управлінських рішень Центр пробації дотримується гендерного балансу у відповідності до вимог законодавства України у сфері захисту рівних прав чоловіків і жінок, а також рекомендацій міжнародних організацій.
Ми вважаємо, що представленість жінок у військовому, безпековому та правоохоронному секторах, які традиційно вважалися виключно «чоловічою справою», є важливою запорукою сталого розвитку України та збалансованості в прийнятті державних рішень, тому що розвиток держави є спільною відповідальною справою чоловіків і жінок🧔👱♀️.
#гендерна_рівність_пробація
