⅓ доби… 8 годин на день… 40 годин на тиждень… Час для звершень



⅓ доби… 8 годин на день… 40 годин на тиждень… Час для звершень
Протягом робочого дня члени команди Центру пробації проживають сотні життів клієнтів пробації. Вона є частиною тисяч історій із щасливим фіналом. Талановиті, багатогранні та цілеспрямовані люди, які віддані своїй справі.
Вони не просто виконують свою роботу. Вони змінюють життя та допомагають клієнтам пробації обрати новий шлях.
Пробаціонери працюють з правопорушниками, надаючи підтримку, навчаючи, сприяючи реабілітації та переосмисленню життя. Це нелегка, але надзвичайно важлива робота, що допомагає запобігти рецидиву злочинів і сприяє побудові безпечного та згуртованого суспільства.
Хочемо поділитись історією Анастасії Яніної, провідного інспектора пробації з Черкащини, розповісти про її робочі будні в Центрі пробації та захоплення у вільний час.
“Про мою роботу замість мене говорять подяки та грамоти в кабінеті, засуджені, колеги…”, – Анастасія Яніна, провідний інспектор пробації Черкащини.
«А знаєте, сьогодні – пам’ятний день – рівно два роки тому я прийшла працювати в пробацію. Скільки всього було за ці два роки! Кардинально змінивши сферу діяльності, я деякий час навіть не розуміла значення термінів, про які говорили мої нові колеги, за що неймовірно була зла на себе! “Школа молодого бійця” не змусила на себе довго чекати. Часу на розкачку майже не було. Де брали терпіння люди, які мене вчили працювати по-новому, навіть не уявляю. Дуже їм вдячна за терпіння. Свою участь у першому судовому засіданні теж не забуду ніколи, як я після нього себе окрилено відчувала! Між тисячею різних навчань, веденням справ, пошуку людей, опанування «Великого Реєстру», стажування новоприйнятих працівників – перехід з фахівця на провідного інспектора сектору…Далі – 3 місяці на посаді виконуючої обов’язки начальника Катеринопільського сектору пробації (цей період був для мене найтяжчим). Скільки ж разів я подумки (і не тільки !) звільнялася!
Часто мене запитують про те, де краще працювати: в газеті, чи за новим місцем роботи. У багатьох людей я досі ототожнююсь з “Містом робітничим”. На запитання про те, де мені краще, я не маю відповіді, бо мені скрізь норм. Та й аналізувати свою роботу я не можу: замість мене говорять подяки та грамоти в кабінеті, засуджені (іноді того краще не слухати), колеги… Одне скажу точно: ловлю себе на думці, що моя робота мені таки подобається, і змінювати її найближчим чосом я не хочу. Тож нехай так і буде!», – розповідає Анастасія.
Крім роботи з клієнтами пробації Анастасія ще і талановита поетеса, є членкинею Спілки журналістів України. Чуйна та відкрита душа здатна залучити до світла й інших.
Моє сьогодення… Мій страх і мій біль… Дякую всім, хто поряд – це безцінно…
Моя молодість вмилася кров’ю братів,
Загартована болем і втратами.
Пише вірші без світла вночі
І шукає своїх між палатами.
Моя молодість бачила смерть
І боїться близьких проводжати.
Не слабка вона геть,
Просто хочеться їх обійняти!..
Моя молодість пам’ятатиме,
Як формувалося Військо.
І щороку квітки даруватиме
Героїчним могилам за містом…
Поки наші воїни боронять незалежність України, члени команди Центру пробації спільними зусиллями будують безпечне майбутнє українського суспільства.