Що змінюється для України після ратифікації Стамбульської конвенції



Що змінюється для України після ратифікації Стамбульської конвенції

20 червня 2022 року Верховна Рада підтримала ратифікацію «Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» (Конвенція) – революційний документ, що забезпечує комплексну низку заходів з запобігання та протидії насильству над жінками і домашньому насильству та визнає насильство стосовно жінок водночас, і порушенням прав людини, та видом дискримінації.

Її основні цілі:

  • захист жінок від усіх видів насильства та запобігання, переслідування і викорінення насильства над жінками та домашнього насильства;
  • сприяння викоріненню всіх видів дискримінації щодо жінок, сприяння рівноправності між жінками та чоловіками та розширення прав жінок;
  • захист і допомога всім постраждалим від насильства над жінками та домашнього насильства;
  • сприяння міжнародній співпраці, спрямованій проти цих видів насильства;
  • забезпечення підтримки та допомоги організаціям і правоохоронним органам у співпраці між собою з метою запровадження інтегрованого підходу до викорінення насильства стосовно жінок та домашнього насильства.

Важливо, що Конвенція заохочує поширювати її застосування на чоловіків, дітей та людей літнього віку, що стали жертвами домашнього насильства. А жертвами визнаються не тільки особи, на яких безпосередньо були спрямовані насильницькі дії, а й ті, хто стали свідками таких подій.

Після ратифікації Конвенції Україна повинна:

  1. Проводити дослідження та збір статистичних даних про насильство щодо жінок та домашнє насильство, які відображатимуть конкретні деталі щодо потерпілих і правопорушників, такі як стать, вік та вид насильства, зв’язок між кривдником і жертвою та місце злочину.
  2. Сприяти дослідженням причин і наслідків насильства та проводити опитування населення з метою встановлення обсягів і частоти цього явища.
  3. Заборонити альтернативні позасудові методи врегулювання спорів, таких як примирення між кривдником і потерпілою особою. Будь-які насильницькі дії, вказані конвенцією, що сталися, розглядатимуться тільки як кримінальний злочин.

Відповідальність встановлюється за широкий спектр форм насильства, що охоплює:

  • психологічне насильство;
  • переслідування (сталкінг);
  • сексуальне насильство, зокрема зґвалтування;
  • сексуальне домагання;
  • примусовий шлюб;
  • ушкодження жіночих статевих органів (УЖСО).

Можна констатувати, що в Україні юридична база, стратегії та заходи спрямовані на запобігання і протидію насильству стосовно жінок та домашньому насильству, є досить розвиненими та дієвими.

У нашій державі передбачено адміністративну і кримінальну відповідальність за насильницькі дії стосовно жінок та домашнє насильство (ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 126-1,152-156-1 Кримінального кодексу України, тощо).

Поступово розвиваються інструменти щодо захисту жінок та членів родини від дій кривдника (працюють тимчасові притулки для жінок із дітьми, що постраждали від домашнього насильства; запроваджується робота «зелених кімнат» для опитування жертв насильства; розроблені численні програми для виправлення поведінки кривдників, тощо).

Але, оскільки ставлення, упередження, гендерні стереотипи та звичаї чи традиції, засновані на гендерній нерівності, впливають на моделі поведінки, що сприяють явищу насильства, наша держава повинна реалізувати на національному рівні низку заходів, які:

  • сприяють змінам у ставленні та поведінці;
  • враховують потреби вразливих верств населення, ставлячи права людини на перше місце;
  • заохочують усіх, особливо чоловіків та юнаків, запобігати насильству;
  • забезпечують невикористання культури, звичаїв і релігії для виправдання насильства;
  • сприяють програмам і заходам з розширення прав жінок.

Для дотримання цього принципу Україна прийматиме та впроваджуватиме державні програми, спрямовані на підвищення обізнаності серед населення на тему насильства стосовно жінок та домашнього насильства, питань рівноправності, спростування гендерних стереотипів, міжособистісних стосунків без застосування насильства.

До шкільних навчальних планів вноситимуться матеріали з питань рівноправності та пропагуватимуться ці принципи в неформальних навчальних установах на зразок громадських центрів і спортивних закладів.

Упроваджуватимуться комплексні програми для підготовки відповідних фахівців з запобігання та виявлення насильства, рівноправності, потреб постраждалих, запобігання повторній віктимізації та підтримки міжвідомчої співпраці.

Упроваджуватимуться програми профілактичного втручання та лікування осіб, які вчинили домашнє насильство, та осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті, націлених на те, щоб навчити їх ненасильницькій поведінці, відповідати за свої дії та переглянути своє ставлення до жінок.

Відбуватиметься заснування компетентних, легкодоступних кризових центрів допомоги жертвам сексуального насильства.

Україна розслідуватиме та переслідуватиме злочини, вчинені щодо наших громадян чи осіб, що постійно проживають на нашій території, коли вони перебувають за кордоном, щоб захистити їх.

Злочини вчинені за кордоном каратимуться незалежно від встановлення кримінальної відповідальності за цими злочинами в країні, де вони були скоєні, або від того, чи позов подала жертва або ж розслідують органи влади в тій країні.

 

За матеріалами

https://juscutum.com/corporate/ua/tpost/oyd2ojljj1-scho-zmnyu-v-ukran-ratifkatsya-stambulsk

Інформує уповноважений з гендерних питань – радник керівника Державної установи «Центр пробації» Олена СУБОТЕНКО