Протягом останніх десятиліть Україна досягла значного прогресу в забезпеченні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах:

• наша держава приєдналася до всіх основних міжнародних договорів у сфері гендерної рівності та прав жінок (Пекінська декларація; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок; Конвенція про права осіб з інвалідністю; конвенції Міжнародної організації праці тощо);
• Україна є учасницею ключових міжнародних договорів з прав людини, зокрема Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
• удосконалено нормативно-правову базу щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (Виборчий кодекс України доповнено 40% гендерними квотами під час формування виборчих списків; внесено зміни до законодавства України щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби та забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною);
• станом на серпень 2021 року більше ніж 80 органів місцевого самоврядування в Україні підписали Європейську хартію рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад.

Незважаючи на позитивні зрушення у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, гендерна нерівність в Україні досі існує у багатьох сферах.

Згідно із звітом Всесвітнього економічного форуму за 2020 рік Україна втратила порівняно з попереднім роком 15 позицій у рейтингу за Індексом гендерної нерівності, посівши 74 місце серед 156 держав (щодо економічних можливостей — 44 місце, освіти — 27 місце, охорони здоров’я — 41 місце, політичних можливостей — 103 місце). Це пов’язано із пришвидшенням темпів розвитку інших держав у сфері забезпечення гендерної рівності, а також недостатнім рівнем практики застосування українськими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування гендерних підходів у своїй діяльності.

Військова агресія росії проти України загострює існуючі проблеми для різних груп жінок і чоловіків, створює нові виклики, серед яких внутрішнє переміщення громадян, втрата доходу та ризик бідності, насильство (зокрема сексуальне насильство), пов’язане з конфліктом на тимчасово окупованих територіях, ризики торгівлі людьми.

Для забезпечення стійкості України, її відновлення та подальшого розвитку важливим є збереження досягнень державної політики у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

З цією метою 12 серпня 2022 року Кабінет Міністрів України схвалив Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року та затвердив операційний план з її реалізації на 2022–2024 роки.

Державна стратегія забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року – комплексний стратегічний документ, який визначає пріоритетні напрями консолідованих дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, суб’єктів господарювання для зменшення гендерної нерівності в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Стратегія базується як на базових міжнародних документах у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (Цілі сталого розвитку до 2030 року; Пекінська декларація та платформа дій; міжнародні документи ООН, Ради Європи, ЄС, ОБСЄ; Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативного протоколу до неї, відповідних конвенцій Міжнародної організації праці),  так і на національних (Національна стратегія у сфері прав людини; Стратегія людського розвитку; Національна економічна стратегія на період до 2030 року; Національна стратегія регіонального розвитку на 2021-2027 роки та інші).

Документ зосереджує увагу на чотирьох стратегічних цілях:

• Ефективне та злагоджене функціонування національного механізму забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, що дозволить створити підґрунтя для врахування потреб різних груп жінок і чоловіків при прийнятті рішень у всіх сферах та на всіх рівнях.
• Ефективна протидія усім формам насильства, у тому числі пов’язаному з конфліктом.
• Забезпечення жінкам і чоловікам рівних прав та можливостей людського розвитку у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури та спорту тощо.
• Забезпечення рівної участі жінок та чоловіків у різних сферах економічної діяльності, що створить підґрунтя для гальмування процесів росту рівня бідності населення, пов’язаних із агресією російської федерації в Україні.

Ознайомитися із документом можна за покликанням https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-skhvalennia-derzhavnoi-stratehii-zabezpechennia-rivnykh-prav-ta-mozhlyvostei-752-120822

Центр пробації, як державна установа, відповідає за виконання вимог національного законодавства у сфері захисту рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок:

• збираються та аналізуються гендерно марковані дані для надання керівництву установи пропозицій щодо вдосконалення організаційних політик;
• впроваджуються принципи забезпечення рівності прав для чоловіків і жінок для унеможливлення дискримінації за ознакою статі та надання працівникам і працівницям рівних можливостей у працевлаштуванні, підвищенні рівня професійної компетентності та побудові кар’єри;
• вивчаються потреби співробітників та рівень їх поінформованості з питань гендерної рівності для проведення тематичних інформаційних занять.

#Інформує уповноважений з гендерних питань – радник керівника Державної установи «Центр пробації»