У вересні 2019-го Руслан, син начальниці Заводського районного відділу філії «Центру пробації» у Дніпропетровській області, склав Присягу на вірність українському народові. Зробив це свідомо та виважено.
У лютому 2022-го він, третьокурсник юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, став на захист Харкова… Ось уже два місяці юний кулеметник служить у Територіальній обороні на Дніпропетровщині.
«З самого дитинства батьки виховували у мене любов до своєї Країни та веліли боронити свій дім… Я вважаю, що кожному чоловіку повинно бути соромно зараз сидіти без діла, коли в цей час хлопці гинуть на фронті», – відповідає справжній син своїх батьків і своєї Держави.
…До 2016 року родина нашої колеги, в якій народився і зростав Руслан, жила в Луганській області. Потім переїхали до м. Кам’янське Дніпропетровської області. Та зміна місця проживання ніяк не змінила головні принципи та устої родини.
Батько – поліцейський, мати – працівниця пробації, а рідний дядько – прикордонник. Тож змалку хлопець ототожнював себе з військовими, приміряючи батькові кашкет та мундир. Любив перебувати на робочому місці батька, спостерігати за несенням служби, а при зустрічі з дядьком – віддавав йому честь.
Після 9-го класу хлопець без проблем склав вступні іспити та пройшов відбір (як кажуть, мав хороші фізичні дані, бо з дитинства займався дзюдо) до Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський Корпус».
У 2019 році при виборі професії хлопець чітко визначився зі своєю громадською позицією, цінностями, пріоритетами і став курсантом Військово-юридичного факультету Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та склав Присягу на вірність українському народові.
У перші дні вторгнення російських військ до України 19-річний Руслан без вагань взяв до рук зброю та разом із одногрупниками кілька днів обороняв місто студентства Харків.
Потім повернувся до рідного дому.
А вдома кипіла робота: батько на чолі Кам’янського районного управління поліції будував захисні споруди – готувалися до оборони міста; мама допомагала безкоштовно розміщувати переселенців; а дядько безпосередньо боровся за кожен сантиметр Луганської області. Не залишився «без роботи» і Руслан. Весну він зустрічав на посаді кулеметника Територіальної оборони.
Батьки, як і завжди, прийняли з гордістю вибір сина та побажали йому скорішої Перемоги. Задоволене молодим бійцем і безпосереднє його керівництво.
…Сьогодні кожен із нас на своєму фронті наближає перемогу над російським загарбником. І поки в нашій Країні є такі люди, такі сини – нас не перемогти!
Руслан – справжня мамина радість і гордість! У День матері гордість за дітей – це особлива втіха!
