Виклики та перспективи розвитку пробації


Система покарань, не пов’язана з позбавленням волі, існувала в нашій країні давно. Іспитові строки, заборона обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, громадські й виправні роботи. Виконання їх полягало переважно у здійсненні контрольних заходів. Але у всьому світі був інший підхід до альтернативних покарань. Таке покарання – лише частина системи пробації. Воно полягає в тому, що людина не потрапляє в місця позбавлення волі і отримує вирок без ізоляції від суспільства.
Пробація – цивілізований шлях роботи із правопорушниками, який довів свою ефективність в Європі з точки зору зорієнтованості на убезпечення суспільства та попередження вчинення повторних злочинів особами, які їх вже вчиняли.
Впровадження пробації в Україні – це не лише крок назустріч європейським стандартам роботи з правопорушниками, але й можливість виправлення правопорушників без ув’язнення.
Пробація представляє собою систему наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.
Пробація дає можливості для змін у своєму житті кожній людині, яка їх потребує.

З метою створення повноцінної системи пробації у 2018 році було створено єдину Державну установу “Центр пробації” з підпорядкуванням їй уповноважених органів з питань пробації, удосконалено організаційну структуру, механізм використання фінансових, матеріальних та технічних умов функціонування органів пробації для ефективного використання поставлених завдань.
Окрема бюджетна програма пробації на 2018 рік – ефективна превенція правопорушень в 10-12 разів є дешевшою для української держави завдяки системі пробації.

Працівники пробації – це особлива категорія персоналу кримінальної юстиції. Вони можуть мати різну освіту, але в світі їх називають соціальними юристами, які мають глибокі знання в сфері соціальної роботи. З іншого боку, це не соціальні працівники, так як вони повинні мати знання в сфері юриспруденції. Крім того, працівник уповноваженого органу пробації має бути координатором між учасниками кримінального процесу (органів суду та прокуратури), а також громадським сектором, які можуть надати кваліфіковану допомогу в залежності від потреб правопорушника. На даний час в Україні функціонує майже 600 підрозділів служби пробації, а це понад 3 тисячі працівників з юридичною, соціологічною, психологічною та педагогічною освітою.
Сьогодні на обліку пробації перебуває понад 60 тис. осіб, щороку по обліку проходить в середньому до 180 тис. осіб.
2/3 усіх засуджених судом потрапляють до органів пробації, а лише третина – до виправних установ закритого типу.

Створено проєвропейську систему навчання персоналу пробації – у двох Центрах підвищення кваліфікації (Білоцерківський та Дніпровський Центри) за новими навчальними програмами (в 2017 році навчено 550 працівників новим методикам і інструментам пробації, що застосовуються в Європі і Канаді, з початку 2018 року – майже 300 працівників).

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОБАЦІЇ

Заплановано впровадити в діяльність органів, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів сучасні інформаційні технології, зокрема створити електронний реєстр засуджених і осіб, узятих під варту, а також суб’єктів пробації.
Розпочато пілотування КРІ «Системи оцінки розвитку пробації» /KeyPerformanceIndicators, KPI- Ключові́показники́ефекти́вності/:
яка включає оцінку нормативно-правової, ресурсної, кадрової та методичної бази пробації….
На 01.05.2017 даний показник становив – 43,28 %. На 01.05.2018 – 65,49 %.
На 01.01.2021 планується досягти 90 % розвитку пробації.

Шість міжнародних партнерів сприяють розвитку пробації в Україні (ЄС, Канада, Норвегія, Нідерланди, USAID та UNODC). Для координації донорської підтримки розроблено матрицю потреб розвитку пробації з урахуванням п’яти стратегічних документів пріоритетного розвитку держави.

ПЛАНУЄТЬСЯ:

    • впровадження системи пробації щодо звільнених умовно-достроково з установ закритого типу;

    • створення електронної бази даних ведення справ суб’єктів пробації;

    • створення системи електронного моніторингу;

    • впровадження пробаційних програм;

    • створення та розгалуження моделі ефективних центрів пробації;

    • створення моделі співпраці з органами місцевого самоврядування і місцевою владою;

    • розвиток сфери послуг для суб’єктів пробації на рівні громади;

    • розвиток діалогу пробації з судами, прокуратурою, центрами безоплатної правової допомоги;

    • удосконалення системи підготовки персоналу пробації.