Я розбудовую пробацію


50008839_2138879926376045_2281876425982083072_n

Служба пробації України – одна з найбільших в Європі. Наразі в національній системі пробації нараховується біля трьох тисяч працівників. Усі вони різні за віком та освітою, мають різний професійний та життєвий досвід, живуть у різних регіонах і мають різні хоббі. Але всі вони об’єднані ідеями пробації, щодня однією командою працюють над реалізацією державної політики та визначених Законом України «Про пробацію» завдань задля створення безпечного середовища… Сьогодні у рубриці #ЯРозбудовуюПробацію ми розпочинаємо знайомство з нашими колегами.

В основі «дому» української пробації – міжнародні камінці Владислава Клиші

Національну систему пробації, як і будинок чи місто, за один день не збудуєш. Робота з підготовки запровадження пробації в Україні розпочалася ще у 2002 році. Однак Закон України «Про пробацію» було прийнято лише у лютому 2015-го. Адже запровадження нового напряму роботи з правопорушниками, з використанням сучасних інструментів та дотримуючись міжнародних стандартів, розширюючи практику застосування альтернативних санкцій, та введенням абсолютних новацій у вигляді досудової пробації, потребувало проведення значної роботи, так би мовити, підготовки підгрунтя.

Одним із «будівничих», який стояв у витоків зародження пробації в Україні, досліджував міжнародні стандарти й вивчав досвід інших країн, долучився до підготовки передумов нормативно-правового врегулювання зазначеного питання та брав безпосередню участь у становленні цієї служби, а нині керує одним із найважливіших напрямів діяльності Державної установи «Центр пробації» – міжнародного співробітництва, – є Влад Клыша.

У 2000 році, закінчивши Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України і здобувши кваліфікацію спеціаліста-юриста за кримінально-виконавчою спеціалізацією, 21-річний тоді Владислав розпочав службу в кримінально-виконавчій системі України.

Працюючи спочатку в організаційно-аналітичному відділі Штабу апарату пенітенціарного відомства, він забезпечував реалізацію трьох функцій: збір та обробку статистичних даних, організаційно-аналітичне забезпечення, організацію і проведення в’язничних інспекцій. Відвідуючи установи, не з чужих слів, а власного досвіду дізнавався про проблеми людей у неволі, а за сухою статистикою «бачив» реальних людей із їхніми потребами.

Допитливість і наполегливість, відповідальність і професійність не залишились поза увагою керівництва служби. А до того ж вільне володіння англійською мовою та комунікаційні навички стали визначальними у подальшій долі молодого інспектора у капітанських погонах. У 2005 році Владислава Івановича вперше відрядили у закордонне відрядження – на 40-денне стажування до Канади.

Далі були нові напрями роботи, звання, керівні посади і, звичайно ж, нові службові відрядження. Литва, Польща, Швейцарія, Данія, Англія, Франція, Норвегія, де вивчав іноземний досвід з питань тюрем і пробації. І щоразу повертався з новими ідеями, пропозиціями, корисними контактами. Зараз у скарбничці корисних зв’язків Владислава Івановича – 36 країн, в тому числі США, Канади, Китаю та сусідів з Європи. А ще – успішний досвід координації понад 15 міжнародних проектів, спрямованих на захист прав і свобод людей, які опинилися у конфлікті із законом.

Останні 10 років Владислав активно займається створенням передумов, впровадженням і розвитком пробації в Україні. Жоден із напрямів діяльності Державної установи «Центр пробації» не залишився поза увагою Владислава Івановича: десь він і досі активно проводить перемовини про запровадження нових видів санкцій і заходів, інших просто залучає до чергового проекту і знайомить з експертами, а ще комусь дає слушну життєву пораду зі свого насиченого життя.

Одне з його гасел у роботі: «Виклики розвитку пробації мінімізуємо за підтримки міжнародних партнерів!» Як це правильно робити, щоб бути цікавими та надійними для міжнародних партнерів і донорів, і при цьому відстоювати національні інтереси власної держави та суспільства; як адаптувати міжнародні стандарти до українських реалій і кого долучити до реалізації визначених завдань пробації в Україні з національних експертів? – У нього є відповіді на ці та багато інших питань. Адже про таких, як він, кажуть: роботою живе і дихає.

Але при цьому він знаходить час і для сім’ї, і друзів, і… незвичайних захоплень. Одне із них – збирати камінці із різних країн світу. В його колекції вже кілька десятків «авторських» камінчиків, бо ж кожен акуратно підписаний, з прив’язкою до важливої події чи місця, де народилися нові ідеї.

З кількістю камінців у колекції Владислава збільшуються і здобутки національної системи пробації. Бо ж він не просто є її частина. Він – ідейник, будівельник і новатор у запровадженні сучасних інструментів роботи служби пробації.